Історія справи

Постанова ВГСУ від 09.12.2014 року у справі №916/2449/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Справа № 916/2449/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Проектний інститут "Одеський промбудпроект" Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд"на постановувід 23.10.2014 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі№916/2449/14 господарського суду Одеської областіза позовомКомунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"доДочірнього підприємства "Проектний інститут "Одеський промбудпроект" Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд"простягнення 283 293,95 грн.за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Терещенко С.В., дов. від 16.06.2014 №48;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.08.2014 (суддя О. Демешин), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 (судді Ш. Шевченко, М. Мирошниченко, В. Головей), позов задоволено повністю. Стягнуто з дочірнього підприємства "Проектний інститут "Одеський промбудпроект" Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" 246 244,14 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 2398,11 грн. - 3% річних; 12769,34 грн. - пені; 21882,36 грн. - інфляційних та 5665,88 грн. - судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, дочірнє підприємство "Проектний інститут "Одеський промбудпроект" Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 та направити справу на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду. Скаржник вважає, що судами порушено ст.ст.33, 99, 101 ГПК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

01.10.2007 між сторонами у справі був укладений договір постачання теплової енергії № 2199, за умовами якого позивач зобов'язався постачати на об'єкт споживача, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15 теплову енергію, а останній зобов'язався прийняти її та оплатити її вартість відповідно до умов договору.

У п. 10 договору сторонами передбачено, що договір набирає чинності з 01.10.2007 р. та діє до 31.12.2008 р.

Договір вважається щороку пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлене однією із сторін.

Оскільки, в матеріалах справи не міститься доказів щодо припинення названого договору, то він є діючим до сьогоднішнього часу.

У п. п. 3.2.1, 4.2.1 договору сторони передбачили, що споживач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, що передбачені цим договором, а позивач зобов'язаний забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з додатком 1.

Згідно п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії визначається за показниками приладу обліку.

Позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконав у повному обсязі та на протязі грудня 2013 р. по червень 2014 р. включно надав відповідачеві послуги з постачання теплової енергії за цей період загальною кількістю 259,068 Г/Кал, загальною вартістю 246244 грн. 14 коп., а саме: у грудні 2013 р. у кількості 116,928 Г/Кал на суму 118.747 грн. 40 коп., у січні 2014 р. у кількості - 72,58 Г/Кал на суму 65102 грн. 81 коп., у лютому 2014 р. у кількості - 57,46 Г/Кал на суму 51540 грн. 47 коп., у березні 2014 р. у кількості 12,1 Г/Кал на суму 10853 грн. 46 коп., а всього загальною кількістю 259,068 Г/Кал на загальну суму 246244 грн. 14 коп.

Розрахунок кількості та вартості спожитої відповідачем теплової енергії за адресою м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15 виконаний позивачем за показниками приладу обліку, відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р. та п. 5.3. договору про постачання теплової енергії № 6382 від 01.10.2007 р. за тарифами, що встановлені Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 р. №133 "Про встановлення тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси" у розмірі 1015 грн. 56 коп. за 1 Г/Кал.

Відповідно до п. п. 6.1-6.7. договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації; розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує КП вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Остаточний розрахунок за спожиту енергію споживач повинний здійснити не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим; а перераховані Споживачем платежі зараховуються згідно призначення платежу зазначеного в банківських документах, а в разі відсутності такого зазначення в наступному порядку: в першу чергу в рахунок погашення пені, далі заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, потім поточні платежі.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач спожиту теплову енергію вартістю 246.244 грн. 14 коп. не оплатив, тобто фактично ухилився від виконання своїх зобов'язань за укладеним договором, оскільки відповідно до п. 6.5 договору оплатити спожиту теплову енергію відповідач повинний був не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Посилання скаржника на те, що на протязі грудня 2013 р. - березня 2014 р. останній отримував теплову енергію не належної якості є необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 39 "Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. споживач у разі порушення теплопостачальною організацією умов договору має право викликати її представника для складення та підписання акта, у якому зазначаються строки, види порушень тощо.

Оскільки, відповідач не розрахувався за отриману теплову енергію, то суди, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України стягнули з відповідача на користь позивача 246244 грн. 14 коп. боргу за отриманні послуги з централізованого опалення за період з грудня 2013 р. по червень 2014 р. включно.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, внаслідок чого суди правомірно стягнули з відповідача на користь позивача 2398 грн. 11 коп. - 3% річних за період з 21.01.2014 р. по 12.06.2014 р. та 21882 грн. 36 коп. - інфляційних витрат за період з лютого по травень 2014 р. (включно).

У п. 7.2.3. договору сторонами передбачено, що в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання споживачеві нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту, коли грошове зобов'язання мало бути виконане.

Судами також стягнуто з відповідача на користь позивача 12769 грн. 34 коп. - пені за період з 21.01.2014 р. по 12.06.2014 р.

Судами перевірено розрахунок 3% річних, інфляційних та пені та визнано вказані позивачем суми обґрунтованими.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Приписами ст. 276 ГК України встановлено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.

Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника.

Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору.

Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень.

Кількість енергії, недоодержаної у попередні періоди з вини енергопостачальника, підлягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергію не вибрано абонентом або недоодержано ним для обігрівання у зв'язку зі сприятливими погодними умовами, поповнення недоодержаної енергії здійснюється за погодженням сторін.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Судами встановлено, що між сторонами у справі був укладений договір постачання теплової енергії № 2199. При цьому, позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконав у повному обсязі та протягом грудня 2013 р. до червня 2014 р. включно надав відповідачеві послуги з постачання теплової енергії за цей період загальною кількістю 259,068 Г/Кал, загальною вартістю 246244 грн. 14 коп., а саме: у грудні 2013 р. у кількості 116,928 Г/Кал на суму 118.747 грн. 40 коп., у січні 2014 р. у кількості - 72,58 Г/Кал на суму 65102 грн. 81 коп., у лютому 2014 р. у кількості - 57,46 Г/Кал на суму 51540 грн. 47 коп., у березні 2014 р. у кількості 12,1 Г/Кал на суму 10853 грн. 46 коп., а всього загальною кількістю 259,068 Г/Кал на загальну суму 246244 грн. 14 коп.

Однак, відповідач за надану теплову енергію не розрахувався, зобов'язання за вказаним договором в повному обсязі не виконав.

З врахуванням зазначеного вище, приписів ст.ст. 525, 526, 549, 610, 611 ЦК України, ст. 275 ГК України, суди попередніх інстанцій вмотивовано стягнули з відповідача суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Щодо стягнення пені, штрафу та 3% річних.

Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судами перевірено розрахунки надані позивачем та не виявлено помилок.

За таких обставин, враховуючи встановлену судами прострочку виконання зобов'язання відповідача за договором №2199 від 01.10.2007, колегія суддів погоджується з висновками судів про стягнення з відповідача 12769 грн. 34 коп. - пені за період з 21.01.2014 р. по 12.06.2014 р., 2398 грн. 11 коп. - 3% річних за період з 21.01.2014 р. по 12.06.2014 р. та 21882 грн. 36 коп. - інфляційних витрат за період з лютого по травень 2014 р. (включно).

Колегія суддів розглянула доводи скаржника про порушення апеляційним судом вимог ст.ст. 33,101 ГПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Так, у касаційній скарзі ним зазначено, що апеляційний суд по-різному оцінив поважність обставин, зазначених відповідачем в апеляційній скарзі. Такими обставинами є те, що особи, які отримували поштову кореспонденцію, а саме: Впасюк та Мороз не є його співробітниками. Відтак, ДП "Проектний інститут "Одеський промбудпроект" не отримувало повісток про виклик до суду 1 інстанції та не змогло взяти участь у розгляді даної справи.

На думку скаржника, так як судом уже було оцінено вказані обставини при відновленні строку на апеляційне оскарження та визнано їх поважними, то суд мав би беззаперечно взяти до уваги додаткові докази подані відповідачем, а саме: копію технічного висновку за серпень 2014 р., копію технічних умов, копії актів від 31.01.2014 р. та від 10.02.2014 р., копію оскаржуваного рішення та копії звітів.

Такі висновки ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права, зокрема ст.ст. 53,91,93,101 ГПК України.

Приписами ст. 93 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Таким чином, розглядаючи клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд оцінює обставини які унеможливили своєчасне подання скаржником апеляційної скарги в проміжок часу з моменту підписання повного тексту рішення і до моменту фактичного подання.

Такими обставинами у даному випадку є: отримання повного тексту рішення лише 26.08.2014 та ознайомлення з матеріалами справи 01.09.2014. З врахуванням того, що рішення набрало законної сили 01.08.2014 вказаних обставин достатньо для відновлення строку на апеляційне оскарження.

Отже, розглянувши та задовольнивши клопотання скаржника про відновлення строку на апеляційне оскарження, суд не надавав оцінку обставинам, що завадили відповідачу подати додаткові докази при розгляді справи у місцевому суді. Такі твердження дочірнього підприємства є хибними.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази можуть бути прийнятими апеляційним судом, якщо заявник обґрунтує неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Оцінюючи обставини які, за поясненнями відповідача, завадили йому подати відповідні докази апеляційним судом зауважено наступне.

Судом встановлено, що ухвалою місцевого суду від 24.06.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17.07.2014 р. Ухвала отримана особисто відповідачем 02.07.2014 р., що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою місцевого суду від 17.07.2014 р. розгляд справи відкладений на 11.08.2014 р. Вказана ухвала отримана особисто відповідачем 28.07.2014 р., що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але відзив на позов та необхідні, на його думку, докази по справі до суду не надав та його представник жодного разу в судове засідання не з'явився, внаслідок чого справа була підставно, без будь-яких порушень процесуальних прав відповідача, розглянута місцевим судом за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом також зауважено, що строк з 24.06.2014 р. до 11.08.2014 р., тобто протягом 1 місяця та 17 днів є цілком розумним та достатнім для можливості надання всіх необхідних доказів по справі, за умови існування такого бажання, до суду першої інстанції відповідачем, а тому визнає, що останнім додані до апеляційної скарги додаткові докази не були надані місцевому суду не з причин, що не залежали від нього, а внаслідок особистої недбалості, у зв'язку з чим підстави для залучення цих додаткових доказів до матеріалів справи відсутні згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з вищевикладеними висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідачем зазначено про те, що особи, які отримували поштову кореспонденцію, а саме: Впасюк та Мороз не є його співробітниками. Відтак, ДП "Проектний інститут "Одеський промбудпроект" не отримувало повісток про виклик до суду 1 інстанції та не змогло взяти участь у розгляді даної справи.

Між тим, відповідно до п. 94 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 №270 порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування.

Реєстровані поштові відправлення адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об'єкті поштового зв'язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об'єкті поштового зв'язку (п.96 Правил).

Більше того, лист, яким було надіслано відповідачу копію рішення місцевого суду, також було отримано особою за прізвищем Впасюк. Скаржником не вказано, яким чином ним було отримано копію рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2014. Отже, є підстави вважати, що саме гр. Впасюк і передав ДП "Проектний інститут "Одеський промбудпроект" лист та рішення місцевого суду.

Колегія суддів зауважує, що приймаючи апеляційну скаргу до провадження та відновлюючи строк на подання апеляційної скарги, суд надав можливість відповідачу скористатися своїми правами та довести, з посиланням на норми матеріального права та докази, подані в порядку, визначеному ст.ст. 33,34,36,101 ГПК України помилковість висновків місцевого суду. Тобто, суд діяв в межах ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та надав можливість ДП "Проектний інститут "Одеський промбудпроект" скористатися своїми правами на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом.

Однак, ДП "Проектний інститут "Одеський промбудпроект" своїми правами не скористалося. Апеляційну скаргу прийнято до провадження ухвалою апеляційного суду від 11.09.2014, її розгляд призначено на 23.10.2014. У випадку неможливості прибути у судове засідання відповідач мав достатньо часу для надання додаткових пояснень у письмовому вигляді. Зокрема, він міг надіслати їх поштою. Враховуючи, що і скаржник, і господарський суд знаходяться в одному місті час надсилання є максимально коротким.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них діючих норм матеріального права та дотриманням вимог процесуального права. Підстави для скасування оскаржуваних рішення та постанови та направлення справи на новий розгляд відсутні. Доводи скаржника про порушення апеляційним судом вимог ст.ст. 33,101 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

Також, колегія суддів вважає за доцільне наголосити на такому.

В силу вимог ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Для того, щоб довести неналежне виконання позивачем своїх обов'язків за договором, відповідач має подати доказ, яким встановлено факт неналежного виконання. Відповідно до п.п.33-39 "Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі. Представник виконавця, якому відомі причини неналежного надання або ненадання послуги, зобов'язаний невідкладно повідомити про це споживача та зробити відповідну відмітку в журналі реєстрації заявок, що є підставою для визнання виконавцем факту неналежного надання або ненадання послуг.

Представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов'язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен з'явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку.

У разі незгоди з результатами перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг споживач і виконавець визначають час і дату повторної перевірки, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представник об'єднання споживачів. За результатами повторної перевірки складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (його представником), представником виконавця, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником об'єднання споживачів.

За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця.

У разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій згідно з додатком 3. Виконавець зобов'язаний розглянути такий акт-претензію і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причини такої відмови. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Спори щодо задоволення претензій споживачів розв'язуються у суді. Споживач має право на досудове розв'язання спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Таким чином, саме акт-претензія, складена у встановленому Правилами порядку може свідчити про факт неналежного виконання договору позивачем, а не інші документи, складені третіми особами без присутності позивача.

Керуючись ст. ст. 1115 , 1117 , 1119 , 11111 ГПК України ,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Проектний інститут "Одеський промбудпроект" Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 у справі №916/2449/14 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун